Облизую губи, пересихає у роті…
⠀
У кімнаті палюча спека і немає чим дихати,
⠀
а я сиджу на парі французької…
⠀
Ми перекладаємо речення про *незрозуміло-що* з російської на французьку. Кожен нервово чекає своєї черги.
⠀
Паралельно дивимося на безжалісні стрілки годинника ?️
Вчимо, де використовується passé composé та imparfait. Але воно чомусь взагалі не йде до голови.
⠀
А де ж круасани??
⠀
Розмови про моду, любов та французів?❤️
⠀
Романтичні пісні у дусі Лари Фабіан та фільму “Амелі”??
Це була мова мрій мого дитинства!?
⠀
У них був Прованс, милі будиночки та лавандові поля…?Вишукані жінки та романтичний лад.
⠀
Як же хочеться дізнатися більше про їхню культуру! Навчитися вимовляти правильно “бонжур” та “оревуар”.
⠀
Ой, моя черга прийшла! Треба речення перекласти: “ты плохо вытер доску” и “мы прочитали много статей об экологии”.
⠀
Мрії розчинилися, почала вихоплювати з туману окремі слова та втискати їх у ці речення???
⠀
Проте невдовзі все безповоротно змінилося… Саме тоді я…
⚠️ Саме тоді я подумала про те, що не потрібно перекладати відповідальність за СВОЇ результати на КОГОСЬ. Бо так можна і все життя прожити, нічого не досягнувши.
Я поставила конкретну ціль – поїхати на освітньо-культурний проект у Францію ?Почала шукати відповідні агенції, реєструватися та надсилати с̶л̶і̶з̶н̶о̶-̶б̶л̶а̶г̶а̶л̶ь̶н̶і̶ мотиваційні листи.
Паралельною ціллю було покращити свій рівень знання мови до того часу. Тож займалася з іншим викладачем, яка підлаштовувалася під мої потреби. Знайшлися і час, і гроші.?
П̶о̶п̶а̶ ̶в̶ ̶м̶и̶л̶і̶ конкретна дата так надихає – я читала “Маленького принца” та інші книги Екзюпері в оригіналі, виписувала цікаві фразочки, переписувалася французькою на couchsurfing.?
І мені це вдалося!
У жовтні, поки всі мокли під львівськими дощами, я організовувала музичний фестиваль на півдні Франції!☀️?????
Як зараз пам’ятаю свої перші дні у Парижі ?– я, червоніючи, починала розмову з невпевненої фрази: “Excuzez-moi, parlez-vous anglais?” (“Перепрошую, а ви говорите англійською?”).? А далі ми переходили на англійську. Але потім я страшенно розізлилася сама на себе і подумала: “Так, ти куди приїхала? ?Треба говорити французькою!”
Після твердого рішення всередині стало легше. Як не дивно, французи мене розуміли ?
Це була неймовірна осінь.
Після неї я зробила два висновки:
⚫ конкретні цілі – це наше все;
⚫ я ніколи не буду навчати мови у нудний спосіб, бо це каторга для всіх – і для вчителя, і для учнів ?
Зокрема, недавно я запустила музичний English-марафон, у якому ми вивчаємо всі часи англійської мови за допомогою пісень! А найактивніші та найсумлінніші учасники мають можливість виграти квиток на концерт Imagine dragons!
❓Згідні з цими висновками? А у вас були ситуації в житті, коли ви теж у цьому переконалися?
P.S. моя французька зараз, звісно, не parfait, але підтримати розмову можу ? Мрію дитинства здійснено